Сегодня в городе Хмельницкий 17.11.2019

В окопах діти граються у хованки: чим живе прифронтове місто

Як живе прифронтове Рубіжне, чим займаються та як змінилися місцеві жителі за п'ять років війни.
Місто розташоване за 40 кілометрів від зони обстрілу, поряд з Лисичанськом та Сєвєродонецьком. Населення 57 тисяч.
"Їду в Сєвєродонецьк до брата. Будемо на вихідних полювати на диких звірів. Розповідав, що лосі бігають іноді просто по вулиці. Брат купив зброю ще у 2014 році, коли тільки почали стріляти. Боявся, щоб не вбили. Іноді приходили військові в будинок, кидали в кущі зброю і просили поїсти. А інші вривались і забирали останній кусок хліба", - каже Олег Коцупера з Хмельницького.
Виходжу в Рубіжному. На вулиці туман, майже нічого не видно. Таксисти кричать на всю вулицю "До Сєвєра, в город".

Навколо ліси і поле. Перед очима бачу відремонтований залізничний вокзал.
"А, та його відремонтували лише в цьому році. Раніше стояв обстріляний. Страшно було дивитися. Живу тут все життя, то надивилася. І другу світову пережив цей вокзал, а обстріли ворога не зміг. Подивись, на паркані ще сліди від куль залишились", - показує рукою 78-річна пенсіонерка Тетяна Водолазька. В руках тримає два пакети з продуктами.

"Їздила в Кремінну (сусіднє місто) на базар. Купила додому хліба, бо там дешевше. Картоплю не купляю. Тримаю біля хати город. Але врожай цього року був нікудишній. Чи то це нас так наказує Бог за цю війну, але картопля як горох. Роботи для молоді нема. Шахти майже всі позакривались", - каже.

До війни більшість населення працювали у шахтах, які місцеві називають териконами. Тепер перейшли на хімічний завод, бо шахти закрили через нерентабельність.
Отримують мінімальну зарплату - 4200 гривень. Хто влаштувався краще - має 6000 гривень на місяць.
"Батько працював на шахті. Один раз взяв мене з собою. Спускалися в шахту на декілька кілометрів. Пам'ятаю, як в шахті стався обвал вугілля. Ми не знали, що нас завалило. Чекав 20 годин, поки батько щось зробить з цим. Робоча бригада розгрібала завал. Дробила камені, щоб можна вивезти з тунелю. В кінці дня взяв маленький мішечок вугілля додому", - каже 24-річний Олександр Ардель. Працює кальянщиком у кав'ярні.
Рубіжне ділиться на два райони. Перший - центр міста, другий - приватний сектор (Южная). В другому ще збереглися окопи з 2014 року. Заводи занедбані та покинуті. На парканах можна знайти сліди від куль.
"Он, глянь два окопи стоять. Вже мохом позаростали. Хоч є де дітям у хованки гратись", - посміхається 27-річний Артем Сергєєв. Працівник місцевого інтернет-провайдера.

Більшість людей живуть в приватних будинках, які не ремонтувались після другої світової. Хто має більше грошей - будують цегляні будинки, проводять газ і воду. Взимку палять дровами. На вулицях приємно пахне тирсою.
"Нам тут головне, щоб був дах над головою і що поїсти. Якщо є гроші - витрачаємо їх на подорожі. З друзями їздимо туди, де ще не були. Хочу поїхати в Бельгію. Останній раз їздив у Краків до подруги , - каже Олександр Ардель. - Кожен житель займається спортом і вивчає іноземні мови. Не проходить і тижня без футболу. Їздимо в Харків, вболіваємо за улюблений клуб. Пенсіонери взагалі створили собі окрему організацію. Два рази на тиждень займаються спортом. Ходять в басейн і вивчають юриспруденцію і комп'ютерні технології".

Проїзд у автобусі коштує 4 гривні. Тролейбус - 2,50. Пенсійні посвідчення для безкоштовного проїзду тут не діють. Платять усі.
"Транспорт їздить раз на годину. Раніше їздили безкоштовно. А потім перестали. Зранку люди не сідають в переповнений автобус і чекають інший. Не встигали на роботу, - каже 72-річна Ганна Петрівна. - Через цю війну взагалі не можна нормально жити. Двох синів поховала. Навіть нема кому дрова порубати. Хата стоїть без газу та води. Взимку в криниці часто замерзає".

На таксі майже ніхто не їздить. Кажуть, дорого. За 6 кілометрів заплатила 120 гривень.
У центрі міста багато супермаркетів. Один з них під назвою "Карпати". Асортимент великий. Можна знайти все, чого забажаєш. Але продукти дорогі. Хліб по 19 гривень. Молоко - 50, яйця - 20 грн.
Біля нього магазин з хутром. Зачинений. Більшість магазинів з одягом теж не працюють. Місцеві їздять скуплятися у сусідній Сєвєродонецьк. Поруч з ним єдина в місті 14-поверхівка з чорними, старими балконами.

В обідню перерву в кав'ярнях небагатолюдно. Офіціантка почула, що говорю українською і одразу перейшла на державну. Обід з двох страв обійшовся у 180 гривень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З 10 кг полуниці отримуємо 900 г чипсів переселенець розповів про особливості бізнесу на корисних солодощах

У Луганській області майже 80 тис. жителів трьох міст залишились без води.
18 жовтня у місті Лисичанськ через заборгованість за спожиту електроенергію відключено від електропостачання три насосні станції "Лисичанськводоканалу". Внаслідок чого без централізованого водопостачання залишились центральна, південна частини Лисичанська, міст Привілля та Новодружеськ.

По материалам: https://gazeta.ua/articles/donbas/_v-okopah-diti-grayutsya-u-hovanki-chim-zhive-prifrontove-misto/933959

Смотрите также

Смотреть онлайн Гвоздик – Бетербиев: прямая трансляция чемпионского супербоя
Юрій Долинський виграв 250 гривень
"Думали, що я дуже голодний. Пригощали кавунами"
Газовый спор России и Украины: пострадает Молдавия?
МВФ не поднимает вопрос о повышении цены на газ для населения в Украине, - Смолий